Feature
«Розп’ятий хлопчик» на Донбасі: як російська пропаґанда проникає до Австралії
Донбаський реґіон України став лінією розлому в можливих мирних переговорах між Україною та Росією. Але, як досліджує SBS News, його позиція як розсадника кремлівської пропаґанди є однією з причин, чому Путін так просто не відмовиться від контролю над реґіоном.
Published
By Lera Shvets, Jennifer Scherer
Presented by Bogdan Rudnytski
Source: SBS
Image: У новій доповіді Європейської служби зовнішніх справ "Маніпуляції з інформацією та втручання ззовні" йдеться про те, що Росія активно використовує дезінформацію, щоб послабити міжнародну підтримку України. (Getty / Pravokrugulnik/Contributor/calvindexter/bauhaus1000/fotograzia)
У липні 2014 року, невдовзі після того, як українські війська відбили місто Слов'янськ на Донбасі у проросійських сепаратистів, російські державні ЗМІ поширили тривожне інтерв'ю. Це було інтерв'ю з жінкою, яка стверджувала, що вона біженка зі Слов'янська, на ім'я Галина Пишняк.
Історія, яку вона розповіла журналістам, була сенсаційною, але вона також виявилася неправдивою.
Проводячи паралелі з нацистськими солдатами часів Другої світової війни, Пишняк стверджувала, що стала свідком того, як українські солдати розіп'яли трирічного хлопчика на дошці оголошень на очах у великого натовпу в центрі міста. Вона стверджувала, що матір хлопчика прив'язали до танка і протягли вулицями Слов'янська.
Інтерв'ю, яке транслювалося на "Першому каналі" державного телебачення, було швидко спростоване кількома російськими незалежними ЗМІ. Флагманський проєкт Європейського Союзу (ЄС) з боротьби з російською дезінформацією EUvsDisinfo пізніше назвав цю фейкову історію "одним з піків організованої Кремлем кампанії, спрямованої на розпалювання ненависті проти українців".
Євген Фельдман, фотокореспондент незалежного російського видання "Новая газета", в той час перебував у Слов'янську і зміг перевірити цю історію.
Є. Фельдман розповів SBS News, що місто було знеструмлене, і місцеві жителі не мали доступу до телебачення.
"Очевидно, вони могли знати [історію] як чутки, або вони могли бути свідками цього. Тож це був спосіб довести, що ця історія несправжня", - каже він.
І це спрацювало. Жодна людина там не чула про це.
Мало того, що історія була вигадана, так ще й виявилося, що Пишняк - дружина проросійського бойовика.
Незважаючи на те, що ця історія була широко дискредитована, в деяких частинах Донбасу та в Інтернеті, вона продовжує поширюватися більш ніж десять років потому.
Оскільки реґіон став головним об'єктом мирних переговорів між Росією і Україною, - особливо, які зайшли в глухий кут цього тижня після смертоносної ракетної атаки Росії на українську столицю - багато хто задається питанням, чому президент Росії Володимир Путін так рішуче прагне вирвати контроль над ним.
Донбас: розсадник пропаґанди
Донбас, що складається з Донецької та Луганської областей України, вже більше десяти років є зоною бойових дій, і більша його частина наразі перебуває під російською окупацією.
Це територія, відома як "енерґетичний локомотив України", де зосереджені значні запаси вугілля та мінеральних ресурсів, і яка, за повідомленнями, є однією з територій, які Путін бажає отримати в обмін на припинення війни.
Російська дезінформація: як вона потрапляє до Австралії?
Але, як припускають експерти, Донбас також був ключовим ігровим полем для поширення кремлівської пропаґанди протягом останніх 11 років, де дезінформаційні наративи були створені для виправдання вторгнення.
У новому звіті Європейської служби зовнішніх справ (дипломатичної служби Європейського Союзу) йдеться про те, що майже всі дезінформаційні операції Росії спрямовані на послаблення міжнародної підтримки України.
У звіті, опублікованому минулого тижня, йдеться про те, що Росія використовує інформаційні маніпуляції, "щоб схилити міжнародну думку до легітимізації російської аґресивної війни" і відвернути увагу від нападів на цивільні об'єкти та інфраструктуру, а також від воєнних злочинів, які вона нібито скоїла.
"Історичний ревізіонізм і спроби грубо спотворити факти стали ще більш поширеними [у 2024 році]. Прокремлівські актори більш інтенсивно використовували контент, створений штучним інтелектом, як інструмент для наповнення інформаційного простору маніпулятивним змістом і неправдивими твердженнями", - йдеться в доповіді.
In July 2014, the Ukrainian town of Sloviansk became the subject of pro-Kremlin fake news, identified by the EU's flagship project to debunk disinformation as "one of the peaks of the Kremlin-orchestrated campaign targeted at inciting hatred against Ukrainians". Source: Supplied / Evgeny Feldman
Через тривалу суперечку за Донбас ця територія стала особливо вразливою до проросійської пропаґанди і була одним з небагатьох місць в Україні, де після вторгнення в 2014 році продовжувало транслюватися російське державне телебачення, незважаючи на постійні спроби українського уряду заблокувати сигнал.
Експерти кажуть, що російські сили скористалися своїм оплотом у реґіоні за допомогою проросійських сепаратистів і дезінформаційних кампаній в Інтернеті, які мають на меті поступово підірвати соціальну згуртованість і переписати історію для людей у цьому реґіоні.
Зараз Є. Фельдман працює у вигнанні, але раніше реґулярно їздив з Москви до України в рамках своєї роботи, висвітлюючи Революцію Гідності в Києві у 2014 році, анексію Криму та перші два роки війни на Донбасі між 2014 та 2016 роками.
Він розповідає, що після від'їзду зі Слов'янська незабаром поїхав робити репортаж з мсця, зайнятого сепаратистами, і зустрів там чоловіка, який повірив у фальшиву історію про розп'яття.
"Коли я був на сепаратистській стороні фронту, я зустрів хлопця, який пішов воювати, тому що почув цю історію про хлопчика, якого катували, - розповідає він.
"Очевидно, що це нормальна реакція для чоловіка: ти бачиш історію про те, що хтось катував хлопчика, ти береш зброю і йдеш на війну, щоб захистити таких хлопчиків. Проблема, очевидно, в тому, що в якийсь момент ти повинен поставити питання, чи правдива ця історія, чи ні?".
Фельдман каже, що розвінчання російської дезінформації є складним завданням.
"Дуже важко зрозуміти, як з цим працювати. Тому що, очевидно, вони здатні зробити п'ять [фейкових] історій за такий проміжок часу, який потрібен вам, щоб спростувати першу.
Російський уряд намагається перевантажити людей цими жахливими історіями, сподіваючись, що якісь із них прилипнуть і не дадуть їм мислити раціонально.
"Якимось чином це працює. Можливо, ви критично поставитеся до першої історії, почуєте третю і переконаєтеся, що вам брешуть. Але потім п'ята, чи сьома, чи десята зачепить вас за живе".
Інформація як "геополітична зброя"
У 2015 році Рада Європейського Союзу визначила зростаючу загрозу від російських дезінформаційних кампаній і закликала розробити стратегічний план протидії їм. В результаті було створено EUvsDisinfo - проєкт з підвищення обізнаності про дезінформацію в рамках дипломатичної служби ЄС, що охоплює базу даних спростованих фейкових новин.
Станом на кінець 2024 року база даних містила понад 18 000 прикладів прокремлівської дезінформації. Понад 600 з них неправдиво звинувачують Україну в тому, що вона є "нацистською" або "фашистською" державою.
Доктор Роберт Горват, фахівець з російської політики з університету La Trobe University, розповів SBS News, що є кілька червоних прапорців, коли йдеться про російську дезінформацію про Україну.
"[Одна з них] - це ідея про те, що етнічні росіяни в Україні зазнають утисків і їх потрібно звільнити. Інша - це те, що етнічні росіяни вимагають звільнення, і що на окупованих територіях росіяни почуваються вільніше, ніж у демократичній Україні", - каже д-р Р. Горват.
"Іншим важливим червоним прапором є визначення лідерів українського уряду як симпатиків нацизму, незважаючи на те, що члени єврейської сім'ї [президента Володимира] Зеленського загинули під час Голокосту, і що українська держава є набагато більш толерантною до меншин, ніж російська держава".
EUvsDisinfo, disinformation awareness project under the EU's diplomatic service, was established in 2015 in response to the call by the Council of the European Union to establish a strategic plan to counter the growing threat posed by Russia's disinformation campaigns. Credit: SBS News
Росія вперше вторглася в Україну в 2014 році, анексувавши Крим і підтримавши сепаратистів у Донецьку та Луганську. Це призвело до війни між Україною та сепаратистами, після чого сепаратисти проголосили ці два реґіони незалежними "народними республіками" - хоча Україна зберігала контроль над двома третинами території аж до широкого повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
У липні цього року Європейський суд з прав людини визнав Росію відповідальною за дії підтримуваних Росією сепаратистів у реґіоні та за збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу MH17 у липні 2014 року.
Оскільки Україна залишається головним об'єктом кремлівських фейків, проєкт EUvsDisinfo назвав російські пропагандистські зусилля "геополітичною зброєю", спрямованою на розпалювання конфлікту в реґіоні.
Минулого року відбулася прем'єра документального фільму українського режисера Корнія Грицюка "Zinema", який досліджує, як російський уряд поширює неправдиві наративи за допомогою кіно з 1990-х років. Режисер давно цікавиться впливом російської та радянської пропа`анди на історичні наративи про Україну.
K. Грицюк розповів SBS News, що він побоюється, що вона досягає бажаного ефекту і підриває підтримку України.
"Згідно з різними опитуваннями, ми бачимо, що підтримка України загалом падає з різних причин. Навіть у країнах-союзниках, які багато допомагали і продовжують допомагати, рівень підтримки все одно знижується. Тому можна сказати, що російська пропа`анда працює", - каже він.
"Якщо нацистській Німеччині вдалося побудувати таку потужну пропа`анду, коли не було стільки механізмів і технологій, то зараз, за допомогою deepfakes і всього іншого, можна маніпулювати людьми ще більше - як ми бачимо".
Австралійський академік про фейки на Донбасі
За словами д-ра Р. Горвата, Росія створила розгалужену мережу організацій, "щоб впливати на західне сприйняття Росії, впливати на західну політику і дестабілізувати західні суспільства".
За його словами, деякі з цих організацій надали російській державі легітимну платформу для взаємодії з виробниками контенту в західному світі.
"Реагувати на міжнародну критику війни, маніпулюючи міжнародним сприйняттям війни і створюючи враження, що зовнішній світ не розуміє, чому Росія вступила у війну - це важливо для режиму", - пояснює д-р Р. Горват.
Більшість російських державних ЗМІ заборонені на YouTube і перебувають під санкціями США, ЄС та кількох країн, зокрема Австралії. Однак звіт дослідницької аґенції NewsGuard за 2023 рік показує, що англомовні російські пропагандистські документальні фільми часто залишаються поза увагою на YouTube.
Один з таких документальних фільмів - спеціальний репортаж з англомовної програми "Російський ковчег" телеканалу Російської православної церкви "Спас" - потрапив під санкції ЄС і заборонений на YouTube. Контент телеканалу "Спас" на YouTube недоступний в Австралії, але фільм можна знайти в інших онлайн-ресурсах.
In late 2024, the English-language program Russian Ark, produced by the Russian Orthodox Church TV channel Spas, featured a report about Australian former academic Tim Anderson (right) travelling to the occupied Donbas. Source: Supplied
Андерсон потрапив у заголовки газет у 2024 році, коли програв у Федеральному суді Австралії спробу поновитися на посаді викладача політичної економії в Університеті Сіднея. Університет звільнив його у 2019 році за те, що під час однієї з лекцій він показав зображення нацистського символу гекенкройца на ізраїльському прапорі.
Прогулюючись вулицею Авдіївки на Донбасі, Афанасьєв каже Андерсону, що "Україна - це лише частина Росії, яка перебуває під контролем глобалістів".
Потім він веде його на порожній дитячий майданчик і робить неправдиві заяви про те, що місцевих дітей викрадають гуманітарні організації для "мереж педофілів або донорів органів".
У квітні 2024 року EUvsDisinfo визначила його наратив як центральний у серії поширених проросійських фейків, спрямованих на відвернення уваги "від власних злочинів Росії у викраденні українських дітей". За оцінками Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, за останні три роки Росією було викрадено понад 35 000 українських дітей.
Ділячись своїми враженнями в окремому відео на YouTube після поїздки, Андерсон виглядає переконаним у пропаґанді, заявляючи, що він знав, що "російські війська увійшли на Донбас, щоб звільнити російський народ від київського режиму", продовжуючи характеризувати Україну як "неофашистську маріонетку" НАТО і США, встановлену після "перевороту" в 2014 році.
Відповідаючи на запитання SBS News, Андерсон заявив, що ніколи не порівнював свої розмови з місцевими жителями Донбасу "з пропаґандистською аґенцією ЄС".
"Коли я був на Донбасі наприкінці минулого року, я відвідав Авдіївку і, серед іншого, поспілкувався з кількома цивільними особами, в тому числі з двома, які все ще дуже бояться, що їхні діти можуть бути викрадені групою під назвою "Білі ангели"".
Білі Янголи - це гуманітарна організація, що працює в Україні, яка доставляє продукти харчування, медикаменти та предмети першої необхідності цивільному населенню поблизу лінії фронту. Це одна з організацій, яку EUvsDisinfo визначила як мішень російської дезінформації.
Немає жодних доказів того, що вона причетна до викрадення людей.
Російська дезінформація в Австралії
Патрік Бєлер (Boehler) є засновником дослідницької компанії Gazzetta, що базується в столиці Естонії Таллінні та Нью-Йорку. Вона підтримує медіґ та технологічні компанії в пошуку шляхів обходу цензури і стеження, особливо в умовах автократичних режимів.
За його словами, російська дезінформація залишається серйозним викликом, оскільки зловмисники вивчили, як працює західна журналістика, і знають, як цим зловживати.
"Вони використовують слабкі сторони наших медія-систем, - каже Белер.
"Тому вони можуть "роздобути" репортажі про якогось політика, які є повністю фальшивими. Але це виглядає саме так, як ми звикли робити журналістику.
Це дійсно підриває довіру до систем, а це, зрештою, і є метою російських дезінформаційних кампаній - фундаментально підірвати довіру до інституційних систем".
Р. Бєлер каже, що редакціям слід бути обережними.
"Ключовий виклик полягає в тому, що ми шукаємо баланс. Журналісти, які, можливо, не дуже добре знайомі з темою, можуть шукати дві сторони історії з найкращих намірів.
"Але, наприклад, може статися так, що ви досягнете хибного балансу між тим, хто є жертвою, і тим, хто є гнобителем".
The Senate inquiry into Australia's support for Ukraine in 2024 recommended the federal government improve resources "to identify and address foreign interference and disinformation activities in Australia, including from Russian actors". Credit: SBS
Роль австралійських ЗМІ у поширенні дезінформаційних наративів була в центрі уваги минулорічного розслідування Сенату щодо підтримки Австралією України.
У жовтні було представлено звіт за результатами розслідування, в якому зазначалося "Росія не притягається до відповідальності за поширення пропаґанди" і рекомендує Федеральному уряду збільшити ресурси "для виявлення та протидії іноземному втручанню та дезінформаційній діяльності в Австралії, в тому числі з боку російських суб'єктів".
У кількох заявах на запит наводилися приклади, коли мовники дозволяли російській дезінформації проникати в австралійські ЗМІ, "покладаючись на видимість збалансованості".
Одна з заявок надійшла від Катерини Арґиру, тодішньої співголови Союзу Українських Організацій Австралії (а згодом голови), яка вказала на епізод програми ABC "Чотири кути" від березня 2024 року, в якому транслювалася частина документального фільму "Війна в Україні: інша сторона".
Фільм, знятий британським режисером-документалістом Шоном Ленґаном на окупованому Росією Донбасі, за словами К. Арґиру, "повністю повторює російську пропаґанду".
Говорячи у фільмі про свою мотивацію, Ланґан каже: "Ми бачили лише один бік цієї війни, я хотів побачити інший".
Документаліст поїхав на Донбас з місцевим "фіксером" - людиною, яка допомагає супроводжувати іноземних журналістів і допомагає з пошуком контактів і перекладом - але у фільмі він каже, що "не впевнений", чи працює фіксер на нього, чи на російське Міністерство закордонних справ. (Російські ЗМІ, висвітлюючи фільм Ланґана, стверджували, що на останнє).
Фіксатор каже Ланґану, що він "не прокремлівський", він "проукраїнський", але каже, що "український уряд проти українського народу".
Коли Ланґан розмовляє з місцевими жителями Донбасу, один з них помітно засмучується, дізнавшись, що Ланґан з Лондона. Він пояснює це тим, що "вони [британці] підтримують фашистів".
Ланґан також бере інтерв'ю у російських солдатів, деякі з них пропонують "вивчити російську історію", стверджуючи, що вона показує, що "росіяни не нападають, росіяни закінчують війни".
Посол України в Австралії назвав фільм "журналістським еквівалентом миски з блювотинням", в той час як телеканал ABC захистив свій вибір транслювати фільм на Four Corners, заявивши, що "австралійська аудиторія має право подивитися його і скласти власну думку".
У своїй відповіді на звіт сенатського розслідування австралійський уряд погодився з його рекомендацією краще протидіяти дезінформаційній діяльності російських акторів, але також перерахував кроки, які він вживає для захисту "демократичних інститутів на федеральному рівні, рівні штатів і територій, а також на місцевому рівні". До них відносяться цільові групи, створені в рамках урядових установ, а також взаємодія з громадами, що перебувають у зоні ризику.
Журналісти, яких переслідують за відмову співпрацювати
У розмові з SBS News експерти та журналісти зазначили, що з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну незалежним журналістам стало практично неможливо вести репортажі з окупованих територій без певного нагляду з боку російської влади.
Є. Фельдман каже, що в перші роки вторгнення було відносно можливо вести репортажі з Донбасу, в тому числі з боку підтримуваних Росією сепаратистів.
Зараз він не знає жодного іноземного незалежного журналіста, який би працював там.
"Є деякі прес-тури, які доступні для журналістів, для тих фотографів або кореспондентів, які працюють на західні ЗМІ в Москві, такі як Reuters, AFP, AP, - каже Фельдман.
Іноді їх допускають до лінії фронту, але я думаю, що більшість з того, що вони бачать, є постановочним.
Він пояснює, що журналісти не можуть вільно робити репортажі на окупованому Донбасі.
"Їх привозять на атомну станцію, яка окупована, і вони можуть там фотографувати під час прес-туру. Вони бачили кілька танків чи машин. Але вони перебувають під певним контролем, а не на лінії фронту, і, очевидно, не можуть вільно обирати, що фотографувати".
За даними "Репортерів без кордонів", станом на червень 2025 року 29 українських журналістів були затримані російськими силами "після того, як були переважно заарештовані на окупованих українських територіях за відмову співпрацювати".
Ukrainian journalist Viktoriia Roshchyna was detained in the occupied Zaporizhzhia region in August 2023 and held in captivity in Russia for almost two years. Her mutilated body was returned to Ukraine with some organs missing in May 2025. Source: AP / Efrem Lukatsky
У травні Росія повернула тіло 27-річної журналістки Вікторії Рощиної, яку затримали в окупованій Запорізькій області в серпні 2023 року. За повідомленнями, Рощину утримували в полоні в окупованому Росією Мелітополі, а судово-медична експертиза її тіла свідчить про те, що вона зазнала катувань. Її тіло було повернуто в Україну з відсутніми деякими органами - мозком, очима та гортанню.
Іноземні журналісти також стали мішенню на окупованих територіях. У березні 2022 року литовський режисер-документаліст Мантас Кведаравічюс був убитий у Маріуполі при спробі покинути окуповане Росією місто.
Про це в інтерв'ю SBS News розповіла українська кінопродюсерка Анна Паленчук, яка працювала з Кведаравічюсом над його фільмом "Маріуполь":
"Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, він повернувся до Маріуполя, щоб евакуювати наших документальних героїв фільму".
"Російські солдати вбили його. І тепер він - один із загиблих режисерів на цій війні", - каже кінопродюсерка Анна Паленчук.
Ця історія стала частиною дослідницької поїздки, організованої Міністерством закордонних справ Німеччини у співпраці з Національним прес-клубом Австралії.
Share
Listen to our podcasts
Independent news and stories connecting you to life in Australia and Ukrainian-speaking Australians.
Interviews and feature reports in English from SBS News
Get the latest with our exclusive in-language podcasts on your favourite podcast apps.
